Літківська сільська рада

07411, Київська область, Броварський район, с.Літки

Сільський голова

 

ПІНЧУК Лідія Аркадіївна

 

(04494) 5-66-16
(04494) 24-3-25

   

Секретар

 

Шульга Ніна Василівна

 

(04494) 25-2-84
(04494) 24-2-41

   

Землевпорядник

 

Сахно Станіслав Михайлович

 

(04494) 25-2-84
(04494) 24-2-41


Історична довідка

 

Як містечко, Літки відоме ще з середньовіччя. Літописи називають 1128 р. Село було засноване удільним князем. Перша письмова згадка про Літки післятатарського періоду - як володіння князя Дмитра Сокири, подароване литовським князем Вітовтом, належить до 1392р.

Літки були пов'язані з Остром і Остерським замком. Тут здавна живуть літківські бояри, літківська шляхта. За багаті землі, води, озера, ліси постійно йшли суперечки з монахами, князями. Уже у середньовіччі тут були розвинуті ремесла, працювали численні ремісничі цехи: ткачів, ковалів, мельників, бондарів, шевців, гончарів, різників, кравців, музик, пічників, рибалок. Вони були об'єднані в цехове церковне братство Святого Миколи Чудотворця, мали свої цехові символи й традиції. Тут при церкві збереглось і знамените Літківське Євангеліє. Ще більш давні традиції мало літківське чумацтво. У середні віки містечко називалось Великі Літки. Ці землі переважно належали різним київським монастирям. Майже сто років тут працювала велика монастирська гута. Сотні років функціонувала літківська ярмарка.

У 1920 р. містечко підняло повстання проти регулярних частин Червоної Армії. Багато його учасників було репресовано.

З 1924 р. і аж до наших часів працювала фабрика вишивальниць (в різні роки до чотирьох тисяч працюючих). Нині тут працює АТ Літківська швейна фабрика "Любич".

Проживає в Літках 2629 чоловік. У Літках народився церковний подвижник, мадрівник, письменник Василь Тригорович Барський, добре знаний на Україні у XVIII столітті. До війни тут вчителював письменник Михайло Стельмах.

Загальна площа землі в адмінмежах Літківської сільської ради - 4856,5 га.

   

Символіка

 

За переказами назва села походить від літування - літнього випасу худоби остерського князя. Згодом розвинене скотарство дозволило місцевим жителям успішно займатися чумацьким промислом - їздити возами-мажами, запряженими волами у Крим по сіль. Наскільки важливим і шанованим заняттям було чумацтво, можна судити з української народної назви Чумацький шлях, яку дали величезній смузі зірок на нічному небі...

   

Емблемою села є золотий коронований бик - як символ скотарства і чумацтва. Розкрита книга з хрестом символізує знамените Літківське Євангеліє. Золота гілочка сосни розповідає про багаті місцеві ліси, а срібна хвиляста смуга символізує водні багатства: річки Десну, Любич, численні озера.